Чи оподатковується ПДФО
дохід у вигляді подарунку, отриманий платником податку від ФО - резидента, що
не є членом сім’ї першого ступеня споріднення та за якою ставкою з 01.01.2011
року?
Відповідно до п. 174.6 ст. 174
розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі –
ПКУ), оподаткування доходу, отриманого платником податку як дарунок (або в
результаті укладення договору дарування) від фізичних осіб.
Кошти, майно, майнові чи
немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку,
оподатковуються згідно із правилами, встановленими розділом IV ПКУ для
оподаткування спадщини.
Згідно із пп. 174.2.2 п. 174.2
ст. 174 ПКУ вартість будь – якого об’єкта спадщини (подарунку), що
успадковується спадкоємцями (обдарованими), які не є членами сім’ї спадкодавця
(дарувальника) першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою,
визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.
Враховуючи вищевикладене,
фізичні особи – резиденти, які отримують подарунок від фізичної особи –
резидента, але не відносяться до членів сім’ї першого ступеня споріднення,
сплачують податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5 % від вартості
будь-якого подарунку.
Яку загальну площу (кв. м)
необхідно зазначати декларанту при заповненні державним службовцем розділу ІІІ
”Відомості про нерухоме майно” дод 7 до податкової декларації про майновий стан
і доходи -всю площу квартири (іншого об’єкта нерухомого майна), чи тільки
частину площі , власником якої він є?
Порядок подання
податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація)
встановлений ст. 179 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №
2755-VІ із змінами та доповненнями.
Форма та інструкція щодо заповнення
податкової декларації про майновий стан і доходи затверджена наказом
Міністерства фінансів України від 07.11.11 №1395 із змінами та доповненнями
(далі – наказ №1395).
Пунктом 3 наказу № 1395 передбачено, що
додаток 7 до податкової декларації заповнюють та подають лише державні
службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, особи, які
претендують на зайняття посад державного службовця або в органах місцевого
самоврядування; судді, кандидати на обрання суддею, народні депутати України,
кандидати на пост Президента України, кандидати у депутати Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, міських рад та на посаду сільського, селищного,
міського голови.
При цьому особи, зазначені в абзаці
першому цього пункту, у випадках та обсягах, визначених Законами, заповнюють та
подають лише додаток 7 до податкової декларації без заповнення і подання
податкової декларації та додатків 1 - 6 до неї.
У розділі III «Відомості про нерухоме
майно» додатку 7 до податкової декларації зазначаються відомості про нерухоме
майно, що перебуває у власності декларанта і членів його сім’ї станом на кінець
звітного року як на території України, так і за її межами. Кожний об’єкт
нерухомого майна відображається у відповідному рядку окремо із зазначенням його
місцезнаходження (країни, населеного пункту) і загальної площі (квадратних
метрів).
При цьому, площа майна, яка належить
власнику, зокрема, державному службовцю, зазначається у документі, який
підтверджує право власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 8.4 Тимчасового положення
про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на
нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02
№ 7/5 із змінами та доповненнями, свідоцтво про право власності містить,
зокрема, інформацію щодо виду спільної власності та розміру часток, якщо майно
належить на праві спільної часткової власності та опис об’єкта нерухомого майна
(дані про будівлі, споруди, їх частини; загальну та житлову площі).
Враховуючи вищевикладене, у розділі ІІІ
«Відомості про нерухоме майно» додатку 7 до податкової декларації державний
службовець відображає тільки той розмір загальної площі майна або його частину
(квадратні метри), яке належать йому на підставі документів, що підтверджують
право власності на нерухоме майно.
Де у додатку 7 до декларації про майновий стан і доходи відображаються
суми, сплачені при користуванні кредитною карткою при неодноразовому знятті та
поповненні рахунку?
Відповідно до п.8.13 Інструкції щодо
заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої
наказом Міністерства фінансів України від 07.11.11 №1395 із змінами та
доповненнями (далі – наказ №1395) у рядку 4 розділу VI «Відомості про
зобов’язання фінансового характеру» додатку 7 до податкової декларації про
майновий стан і доходи (далі – додаток 7 декларації) зазначається сума
сплачених протягом звітного року платежів за договорами позики (кредиту) на
погашення основної суми позики (кредиту).
Розпорядженням Державної комісії з
регулювання ринків фінансових послуг від 04.06.04 №912 «Про затвердження
Методики формування небанківськими фінансовими установами резерву для покриття
ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками,
придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними
нестандартними» визначено, що кредити – це грошові кошти, надані фінансовою
установою клієнту в розмірі та на умовах, установлених відповідним договором.
Кредитна картка - іменний
платіжно-розрахунковий документ, який видають банки або торговельні фірми своїм
клієнтам для оплати необхідних для них товарів і послуг, придбаних у кредит.
У разі отримання кредиту по кредитній
картці одержувач такої послуги (фізична особа) повинен погасити отриману суму в
розмірах та на умовах, встановлених відповідним договором.
Отже, у разі отримання кредиту за
допомогою кредитної картки та його погашення у звітному році державному
службовцю потрібно зазначити суму сплачених платежів на погашення основної суми
такого кредиту у розділі VI додатку 7 декларації. При цьому, при неодноразовому
знятті та поповненні рахунку державний службовець може звернутись до банку,
яким було надано кредитну картку, з метою отримання виписки по руху коштів на
його рахунку за звітний рік.
На підставі якого документу ФО – нерезидент може підтвердити факт
перебування її на митній території України понад 183 календарних днів?
Відповідно до пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14
Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та
доповненнями (далі – ПКУ) з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична
особа, яка не є резидентом. Фізична особа – резидент – це фізична особа, яка
має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце
проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така
особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце
постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом,
якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів)
в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих
інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного
проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в
Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду
або періодів податкового року.
Згідно зі ст. 29 ЦКУ місцем проживання
фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання
в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому
фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Крім того, абз. 5 ст.
3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в
Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-IV (далі – Закон № 1382) місцем проживання є
адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком
понад шість місяців на рік.
Громадянин України, а також іноземець чи
особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах,
зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання
зареєструвати місце проживання. Реєстрацією є внесення відомостей до
паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням
адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного
органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань
реєстрації (абз. 7 ст. 3 та ст. 6 Закону № 1382).
Однією з обов’язкових умов тимчасового
проживання на території України є посвідка на тимчасове проживання в Україні,
та (у разі наявності) документ, що посвідчує одержання статусу біженця чи
притулку в Україні - ст. 5 Закону № 1382 та Правил оформлення і видачі
запрошень іноземцям та особам без громадянства на отримання візових документів
для в’їзду в Україну. У паспортному документі таких осіб має бути проставлена
імміграційна віза відповідного зразка, що засвідчує право іноземця або особи
без громадянства на в’їзд в Україну для тимчасового проживання.
Враховуючи вищевикладене, документами, які
підтверджують перебування фізичної особи – нерезидента на митній території
України понад 183 календарних днів є паспортний документ, а також документи, на
підставі яких він тимчасово проживає в Україні та документи, що підтверджують
право власності (користування) на житло, визначене ним як місце тимчасового
проживання в Україні (свідоцтво про спадщину на таке житло, договір купівлі,
дарування, оренди тощо).
| 
