За які земельні ділянки платник ФСП повинен сплачувати земельний податок?

 Відповідно до ст. 302 Податкового кодексу України від 2 грудня року № 2755-VI (далі – ПКУ) об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Згідно з пп. "б" п. 307.1 ст. 307 платники фіксованого сільськогосподарського податку (далі – ФСП) не є платниками земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва). Податки і збори, не зазначені у п. 307.1 ст. 307 ПКУ, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених ПКУ (п. 307.2 ст. 307 ПКУ). Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать : а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно зі ст. 59 ЗКУ громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди озера, водосховища, інші водойми, болота та острови рибогосподарських потреб. З урахуванням викладеного, платники ФСП не є платниками земельного податку за землі сільськогосподарського призначення. Платники ФСП, що здійснюють реалізацію продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), не є платниками земельного податку за землі водного фонду, на яких розміщені водойми. За інші земельні ділянки платники ФСП сплачують земельний податок в порядку і розмірах, установлених розділом ХІІ "Плата за землю" ПКУ.

 Які податки та збори не сплачують платники ФСП?

 Відповідно до п. 307.1 ст. 307 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками таких податків і зборів: а) податку на прибуток підприємств; б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); в) збору за спеціальне використання води; г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності). Згідно з п. 307.2 ст. 307 ПКУ податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених ПКУ, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Чи може сільськогосподарське підприємство платник фіксованого податку реалізовувати продукцію власного виробництва за готівку на ринках шляхом виїзної торгівлі з автомашин без застосування РРО?

Відповідно до п. 2 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року №1336 із змінами і доповненнями, при здійсненні роздрібної торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), розташовані за межами стаціонарних приміщень. Згідно з абзацом першим п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. №1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", установити граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності - 200 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності. Таким чином, здійснення сільськогосподарським підприємством реалізації продукції власного виробництва (крім підакцизних товарів) з автомашин шляхом виїзної торгівлі може проводитися без застосування реєстраторів розрахункових операцій, але з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій до досягнення таким суб’єктом граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій у сумі 200,0 тис. грн. на один суб’єкт господарської діяльності, у разі перевищення якого підприємство зобов’язане при здійсненні розрахунків застосовувати РРО.

Єдина база податкових знань, сайт ДПА України