Про акцизний податок у разі здійснення операцій із заправки пальним через власний паливозаправний пункт - 25 Червня 2016 - Хмільницька ОДПІ
Оголошення Для ПІдприємців ХМільника
Неділя, 04.12.2016, 02:52
Форма входу
Пошук
Календар
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 226
Друзі сайту
Хмільник.ua - сайт мого міста Хмільницька районна бібліотека

















Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Вітаю Вас Гість | RSS
Головна » 2016 » Червень » 25 » Про акцизний податок у разі здійснення операцій із заправки пальним через власний паливозаправний пункт
08:54
Про акцизний податок у разі здійснення операцій із заправки пальним через власний паливозаправний пункт

Лист ДФС від 15.06.2016 № 13380/6/99-99-15-03-03-15

Про розгляд звернення

              Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52  Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Товариства від 10.05.2016 № 117   (вх. ДФС № 12456/6 від 16.05.2016) щодо реєстрації Товариства платником акцизного податку у разі здійснення операцій із заправки пальним через власний паливозаправний пункт (далі – ПЗП) власної сільськогосподарської техніки та автотранспорту з метою власного споживання і повідомляє таке.

Суб’єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Згідно з п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

Абзацом другим п.п. 14.1.212. п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це, зокрема, будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

          27.02.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 113 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального» (далі – постанова № 113).

У випадку реалізації пального об’єктом оподаткування згідно з п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу є реалізація будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:

отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;

вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до п.п 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Отже, у разі реалізації пального в обсягах, які перевищують обсяги їх отримання, Товариству відповідно до норм Кодексу та постанови № 113 необхідно зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального до початку здійснення реалізації, сплатити акцизний податок на окремий електронний рахунок, відкритий Товариству в Казначействі, надіслати ДФС заявку на поповнення обсягів залишків пального, яка реєструється ДФС в системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП), та подати до контролюючого органу за місцем реєстрації Декларацію акцизного податку.

У випадку, коли придбане Товариством пальне використовується виключно для власних потреб (у т.ч. у разі здійснення заправки власних транспортних засобів за відомостями через власний ПЗП), обов’язок реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального згідно з п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу не виникатиме, оскільки така операція не є реалізацією пального у розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У разі якщо Товариство планує здійснювати операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам, чи здійснення   будь-яких інших операцій з пальним на митній території України, які перелічені в абзаці другому п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то до початку здійснення таких операцій воно повинно зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні на такі обсяги реалізації, а також на обсяги пального, що використовується для власного споживання, зареєструвавши накладні в ЄРАН згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу.

 Щодо сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів у разі здійснення операцій із заправки пальним власної сільськогосподарської техніки та автотранспорту через власний паливозаправний пункт з метою власного споживання

         Згідно з п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

         Об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних  товарів (п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

         Відповідно до змін, внесених до Кодексу Законом № 909, абзацом третім п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу обумовлено, що реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це, зокрема, фізичний відпуск з автозаправної станції (далі – АЗС) та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

         Згідно з Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 (далі – Правила № 1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів (п. 2).

Визначення такого поняття, як «паливозаправний пункт» (далі – ПЗП) передбачено у пункті 1.2 розділу І Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.12.2005 № 376 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 року № 291/12165), відповідно до якого паливозаправний пункт – це автозаправна станція, яка розташована на території підприємства і призначена для заправлення автотранспорту, який належить підприємству.

         Звертаємо увагу, що основним документом, який регулює порядок відпускання ПММ для транспортних засобів, є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Мінпалива та енергетики України, Мінекономіки України, Мінтранспорту та зв’язку України, Держкомітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі – Інструкція № 281). Вимоги цієї Інструкції є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб – підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

         Отже, наведені вище норми законодавства застосовуються у разі здійснення операцій фізичного відпуску пального через АЗС та/або АГЗС у разі здійснення суб’єктом господарювання одночасно заправки, як власної техніки, так і техніки сторонніх організацій. У такому випадку об’єктом оподаткування є операції як з фізичного відпуску пального для власних потреб так і операції з фізичного відпуску для заправки автотранспорту сторонніх організацій.

             Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), який є спеціальним законом.

Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Кодексу, заборонено (Закон № 265).

Закон № 265 визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст. 2 Закону № 265).

Згідно зі ст. 216 п. 216.9 Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», для безготівкових розрахунків – дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами – підприємцями, які сплачують єдиний податок, – дата надходження оплати за проданий товар.

         Отже, Законом № 909 чітко визначені обставини, за яких виникає об’єкт оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу пального, а саме: при здійсненні фізичного відпуску пального з автозаправної станції та/або автомобільної станції незалежно від форм розрахунків. Разом з цим датою виникнення податкових зобов’язань є дата здійснення розрахункової операції (п. 216.9 ст. 216 Кодексу).

                Таким чином, у разі заправки Товариством виключно власних транспортних засобів із власних ємностей (у т.ч. через власні внутрішні АЗС, ПЗП і т.д.) пальним, розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі за яке не здійснюються, а також за умови, що операції із заправки транспорту сторонніх організацій Товариством не відбувається, то такі операції не є об’єктом оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу підакцизних товарів. Отже, у такому випадку, Товариство не вважається платником акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/68698.html

 

Переглядів: 63 | Додав: odzvinkovsky | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz Copyright MyCorp © 2016