Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в
Україні є платним.
Податковий кодекс України встановлює, що плата за землю стягується у
формі земельного податку і орендної плати за земельні ділянки державної і
комунальної власності. Платниками земельного податку є юридичні і фізичні особи
- власники земельних ділянок, земельних паїв і землекористувачі.
Об'єктом оподаткування земельного податку є земельні ділянки, які
перебувають у власності юридичних або фізичних осіб або в їх користуванні, а
також земельні паї, що перебувають у власності.
Відповідно, податкове зобов'язання розраховується виходячи з нормативної
грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації,
визначеного відповідно до ст. 289 ПКУ. Якщо
нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена, базою оподаткування є
площа таких земельних ділянок.
Управління у сфері
оцінки земель здійснює Центральний орган виконавчої влади з питань земельних
ресурсів, який за індексом споживчих цін
за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної
грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка
сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель
несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року.
Державне агентство
земельних ресурсів України на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового
кодексу України листом від 10.01.2014р. №12-28-0.22-95/2-14 інформувало, що
нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2014 за 2013 рік необхідно індексувати на
коефіцієнт індексації, що дорівнює 1,0, який відповідно до пункту 289.2 статті
289 Податкового кодексу України розраховано виходячи з індексу споживчих цін за
2013 рік - 100,5 %.
У 2014 році
нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, земель
сільськогосподарського призначення та земель несільськогосподарського
призначення (крім земель у межах населених пунктів), яка проведена за вихідними
даними попередніх років, підлягає індексації станом на 01.01.2014р. на
коефіцієнт 3,2, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації
за: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127,
2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік
- 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013
рік - 1,0.
Юридичні і фізичні
особи - суб'єкти підприємницької діяльності самостійно визначають суму податку
щорічно станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до
територіальних органів Міндоходів за місцезнаходженням земельної ділянки
податкову декларацію на поточний календарний рік. При цьому сума річного
податкового зобов'язання в декларації розбивається на рівні 12 частин
(щомісячно). Для зручності платників податків Податковим кодексом передбачена
можливість щомісячного надання декларації протягом 20-ти календарних днів
місяця, що настає за звітним.
Податкове
зобов'язання з плати за землю, визначене в податковій декларації на поточний
рік, сплачується платниками за місцезнаходженням земельних ділянок щомісячно,
протягом 30 календарних днів, що настає за останнім календарним днем звітного
місяця.
ГУ Міндоходів у Вінницькій області
|
