Лист ДПА України від  26.05.2011  № 14837/7/16-1517

 Про податок на додану вартість

                         Державна податкова адміністрація України у зв’язку з численними запитами органів державної податкової служби та платників податків, а також з метою належної організації адміністрування податку на додану вартість надає методичні рекомендації для підготовки податкових консультацій платникам щодо порядку оподаткування операцій, перерахованих у підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 розділу V Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України (далі — Кодекс) об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Статтею 186 розділу V Кодексу визначається місце постачання товарів та послуг. Правила визначення місця постачання послуг встановлені пунктами 186.2, 186.3 та 186.4 статті 186 розділу V Кодексу.

Місцем постачання послуг, перерахованих в пункті 186.3 статті 186 розділу V Кодексу, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання.

Таким чином, місцем постачання платником податку перерахованих у цьому пункті послуг визначається місце реєстрації як суб’єкта господарювання (місце постійного чи переважного проживання) особи, що є їх замовником (покупцем). Якщо замовником таких послуг є нерезидент України, який не має в Україні постійного представництва, місце постачання таких послуг знаходитиметься поза межами митної території України, і обсяг таких послуг не включатиметься до об’єкта оподаткування на підставі підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу. Якщо постачання таких послуг здійснюється на замовлення резидента України нерезидентом, або ж платником податку — резидентом, місцем постачання таких послуг буде митна територія України, і обсяг таких послуг підлягатиме оподаткуванню згідно з правилами, визначеними відповідними статтями розділу V Кодексу.

Відповідно до підпункту 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу не є об'єктом оподаткування операції з постачання послуг, визначених у підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 розділу V цього Кодексу.

У підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу визначені такі види послуг: консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

При цьому, приймаючи до уваги зміст звернень платників податку, що надходять на розгляд до ДПА України, Державна податкова адміністрація України інформує, що об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів (послуг) платниками податку на додану вартість, а не види діяльності окремих платників податку. Наданий платнику податку органами державної статистики код виду економічної діяльності не обумовлює обов’язку оподаткування чи неоподаткування наданих ним послуг.

Підпунктом "в" пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу також визначено не види діяльності платників податку, а перелік послуг, стосовно яких встановлено окремі правила визначення місця постачання послуг, і які крім того, згідно з підпунктом 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи викладене, а також те, що згідно з Кодексом платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 розділу V Кодексу), платники податку повинні самостійно визначати і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом. При цьому, зважаючи на те, що податкова звітність грунтується на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" /далі — Закон № 996/, з урахуванням змін і доповнень), при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку: превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996). Також слід враховувати умови, вказані в договорі про надання тієї чи іншої послуги, наявність у платника податку — виконавця послуги працівників відповідних кваліфікацій, відповідних основних фондів, дозволів, ліцензій тощо, та результати виконання послуг (акти, висновки, звіти чи інші документи, які відображають результат їх виконання).

Так, наприклад, консультаційна послуга може надаватись виключно з тих питань, які стосуються основної діяльності платника податку, яким надається консультація, а представник платника податку, який надає консультацію повинен мати відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень, про що має бути вказана відповідна інформація в консультаційному висновку, а до інженерних послуг може бути віднесена лише певна частина інжинірингових послуг, що можуть надаватися виключно спеціалістами, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень інженера.

Що стосується інжинірингових послуг, то відповідно до підпункту 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 розділу ІІ Кодексу інжиніринг — надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).

Таким чином, перелік інжинірингових послуг обмежено переліком, визначеним підпунктом 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 розділу ІІ Кодексу, незалежно від наявності більш широких визначень цього терміну іншими юридично-правовими актами, а тому з метою застосування норм розділу V Кодексу до інжинірингових послуг можуть бути віднесені лише:

— в галузі будівництва: надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів;

— стосовно об’єктів техніки і технології: розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання таких об’єктів;

— під час здійснення монтажних та пусконалагоджувальних робіт — надання консультацій та авторський нагляд. При цьому самі монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно з підпунктом 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 розділу ІІ Кодексу під визначення терміну "інжиніринг" не підпадають.

Повідомляючи про викладене, Державна податкова адміністрація України зобов’язує державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі переглянути раніше надані податкові консультації з розглянутого питання та відкликати ті, зміст яких не відповідає цим методичним рекомендаціям.