Господарським кодексом України визначено такі категорії підприємств як великі, середні та малі. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень (п.7 ст.63 ГКУ). Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень. Усі інші підприємства визнаються середніми. Слід звернути увагу, що визначення великого підприємства не співпадає визначенню великого платника податків, яке міститься у пп.14.1.24 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. До категорії великого платника податків відноситься юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує 500 мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період перевищує 12 мільйонів гривень. Це є суттєвою та важливою відмінністю. Адже відповідно до п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Є певні обов’язки великих, середніх та малих підприємств і в частині подання фінансової звітності. Пп..46.2 ст.46 ПКУ визначено, що платники податку на прибуток (крім малих підприємств) подають разом із декларацією з податку на прибуток квартальну або річну фінансову звітність. Малі підприємства, платники податку на прибуток, також зобов’язані подавати фінансову звітність, проте лише річну.
Господарським кодексом України визначено такі категорії підприємств як великі, середні та малі. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень (п.7 ст.63 ГКУ). Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень. Усі інші підприємства визнаються середніми. Слід звернути увагу, що визначення великого підприємства не співпадає визначенню великого платника податків, яке міститься у пп.14.1.24 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. До категорії великого платника податків відноситься юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує 500 мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період перевищує 12 мільйонів гривень. Це є суттєвою та важливою відмінністю. Адже відповідно до п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Є певні обов’язки великих, середніх та малих підприємств і в частині подання фінансової звітності. Пп..46.2 ст.46 ПКУ визначено, що платники податку на прибуток (крім малих підприємств) подають разом із декларацією з податку на прибуток квартальну або річну фінансову звітність. Малі підприємства, платники податку на прибуток, також зобов’язані подавати фінансову звітність, проте лише річну.
