Як повідомлялось раніше з  15 липня Державна податкова служба за дорученням заступника голови ДПС України Олександра Клименка запровадила Інтернет-сервіс онлайнових консультацій для платників податків – «Черговий по країні» на веб-сайті  Бухгалтер.com.ua.На чергуванні щоденно працюють фахівці обласних ДПА. Пропонуємо Вашій увазі кілька актуальних консультацій, отриманих платниками 10.08.2011 р. від фахівців ДПА у Тернопільській області.

Я приватний підприємець, працюю на загальній системі оподаткування, є платником ПДВ. Займаюсь вирощуванням зернових культур. Чи маю я право нараховувати ПДВ під час продажу, чи не маю за податковим кодексом (перехідні положення) такого права?

 Державна податкова адміністрація у Тернопільській області

11:23:23                Доброго дня Олександре Володимировичу! Дякуємо за запитання.

Відповідно до внесених до Податкового кодексу України змін Законом України від 07.07.11 р. № 3609 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» тимчасово, до 1 січня 2014 року, від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001–1008 згідно з УКТ ЗЕД і технічних культур товарних позицій 1205–1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових і технічних культур сільськогосподарськими підприємствами — виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств — виробників.

                Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових і технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

 Норми цього пункту не застосовуються до операцій із постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

 Отже, постачання приватним підприємцем, який перебуває на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ, зернових культур товарних позицій 1001–1008 згідно з УКТ ЗЕД звільняється від оподаткування ПДВ, крім операцій із постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00.

16:29:53               Здравствуйте, скажите пож-ста, нужно ли предприятию обязательно хранить документы по истечению 3-х летнего периода, если предприятие не проходило комплексной проверки. Как предприятию правильно оформить уничтожение документов, чтобы не иметь потом вопросов с налоговой инспекцией.(Данный вопрос не касается документов по з/пл, банк, касса, отчетов в налоговую и фонды). Как долго ( в течение какого срока) должно предприятие хранить документы по налоговому кредиту? Заранее большое спасибо за ответ.

 Державна податкова адміністрація у Тернопільській області

 18:43:18               Доброго дня, Олено! Дякуємо за запитання.

Відповідно до чинного законодавства первинна документація (накладні, чеки, квитанції, акти тощо), облікові регістри, зарплатні відомості, податкова звітність (декларації, розрахунки, відомості, довідки тощо) мають зберігатися протягом певного строку, а потім знищуватися чи передаватися до архіву.

 Терміни зберігання ділової документації визначено Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 р. № 41 (далі — Перелік № 41). Варто зазначити, що встановлені цим Переліком терміни є мінімальними, тобто їх не можна скорочувати.

 Більшість документів, які підприємство використовує у своїй господарській діяльності, зберігаються три роки. Проте деякі документи потрібно зберігати протягом 5 і навіть 75 років (зокрема, відомості для нарахування зарплати). Крім того, щодо окремих документів Переліком № 41 передбачені додаткові обмеження. Наприклад, деякі документи можна знищити лише після перевірки державними податковими органами.

 Так, відповідно до ст. 315 Переліку № 41 первинні документи та додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових записів (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання та списання майна і матеріалів, квитанції та накладні з обліку ТМЦ, авансові звіти та ін.), мають зберігатися протягом трьох років за умови проведення податкової перевірки.

 Аналогічні вимоги висуваються і до збереження податкових накладних, первинних документів та додатків до них, що стосуються експортно-імпортних операцій, документів (актів, довідок, рахунків) про приймання виконаних робіт.

 При знищенні документів також необхідно керуватися нормами Переліку № 41. Так, згідно з п. 3.6 Переліку № 41 документи, які вже не потрібні, терміни зберігання яких минули і які не підлягають обов’язковій передачі до архіву, потрібно знищувати за погодженням із державними архівними установами.

 До документів підприємств, які підлягають передачі до архіву, здебільшого належать: накази керівника щодо особового складу, особові рахунки або (за їх відсутності) розрахунково-платіжні відомості (справи постійного і тимчасового (понад 10 років) зберігання). Для підготовки до передачі цих документів до відомчого архіву вони мають бути відповідним чином оформлені. Передача справ до відомчого архіву здійснюється за графіком, складеним цим архівом та узгодженим із керівниками організацій, що передають документи.

 Щодо інших документів (які не мають постійного терміну зберігання і не є історичною цінністю), то їх підприємство може знищити з дотриманням установленої законодавством процедури.

 Для юридичних осіб передбачений особливий порядок знищення документації. Вони мають передавати документи для знищення організаціям, які здійснюють заготівлю вторинної сировини.

 Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV підприємство повинне самостійно забезпечити належне зберігання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку протягом встановленого законодавством терміну. Про порядок зберігання таких документів, звітних регістрів, бухгалтерської звітності підприємства незалежно від форми власності (крім банків) ідеться в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88 (далі — Положення № 88).

 Відповідно до п. 6.2 Положення № 88 первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Бланки суворої звітності мають зберігатися у сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх схоронність.

 Згідно з п. 6.7 Положення № 88 зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, оформлення та передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи. Причому відповідно до п. 6.8 Положення № 88 видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії та з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися лише за рішенням головного бухгалтера.

 Відповідно до п. 6.10 Положення № 88 у разі зникнення або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів і розслідування причин їх зникнення або знищення.

 Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства (установи). Копія акта у 10-денний термін надсилається органу, до сфері управління якого належить підприємство (установа), а також державній податковій інспекції — підприємствами й місцевому фінансовому органу — установами.

 У разі проведення перевірки контролюючими органами відсутність документів призводить до невизнання підтвердженими даних підприємства щодо сум витрат та до відповідних податкових наслідків.

 Так, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

 У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби і здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов’язань за звітний податковий період. Платник податків зобов’язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів із дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

 Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

 А відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу.

 Якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу.

 Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлено у ст. 44 Податкового кодексу України.

http://buhgalter.com.ua/dpa/

Хмільницька ОДПІ нагадує, що для отримання відповіді через названий  інтернет-сервіс в режимі он-лайн (безкоштовно) необхідно зайти на вищеназваний веб-сайт, зареєструватись і поставити запитання.