З 1 липня 2012 року відповідно до норм Прикінцевих положень Податкового кодексу України вводиться в дію податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Статтею 265 Кодексу визначені основні елементи даного податку.

 Платниками податку на нерухоме майно є фізичні особи та юридичні особи, а також нерезиденти, які мають у власності об’єкти житлової нерухомості. Саме ці об’єкти і становитимуть базу оподаткування. Перелік об’єктів житлової нерухомості визначений Кодексом  в такому складі: житлові будинки садибного та квартирного типу різної поверховості, прибудови до житлових будинків, квартири, кімнати в багатосімейних (комунальних) квартирах, котеджі, садові та дачні будинки. Тобто, якщо резидент чи нерезидент має у власності хоча б один із перелічених об’єктів, в такому випадку він є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Проте по даному податку передбачені як звільнення так і пільги. А саме, не розглядаються як об’єкти житлової нерухомості та не оподатковуються даним податком:

 – об’єкти, які перебувають у власності держави та/або територіальних громад; 

 – об’єкти, які розташовані в зонах відчуження та безумовного відселення; 

 – об’єкти, які належать багатодітним та прийомним сім’ям, у яких виховується 3 чи більше дітей (але не більше одного об’єкта на сім’ю); 

 – будівлі дитячих будинків сімейного типу; 

 – садовий або дачний будинок (проте не більше одного такого об’єкта на одного платника податку);

 – гуртожитки.

 Щодо пільг, то вони стосуються лише фізичних осіб. Їх суть полягає в тому, що база оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, один раз на звітний рік може бути зменшена. Зменшення надається лише на один об’єкт житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи: на 120 кв. м для квартири або 250 кв. м для житлового будинку.

 Окремий порядок по сплаті податку передбачений для об’єктів, які знаходяться у спільній частковій або спільній сумісній власності певних осіб, коли він поділений або не поділений в натурі.

 Розмір же самого податку залежить від площі об’єкта житлової нерухомості, а порядок обчислення від статусу платника. Якщо власником об’єкта житлової нерухомості є фізична особа, база оподаткування визначається органом ДПС на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а якщо юридична особа,  то вона самостійно визначає базу оподаткування, виходячи з площі об’єкта нерухомості.

 Одним із основних елементів податку є ставка. Оскільки даний податок є місцевим, тому ставки встановлюються міськими, селищними та сільськими радами. Їх розмір встановлюється на 1 кв. м житлової площі об’єкта житлової нерухомості.

 Розміри максимально можливих для встановлення місцевими радами ставок визначені Кодексом на 1 кв. м житлової площі об’єкта житлової нерухомості: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. м, а житлових будинків 500 кв. м, – ставка податку не може перевищувати 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року (10,73 грн.), а для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. м та житлових будинків 500 кв. м, –  2,7 % розміру такої  заробітної плати.

 Щодо строків подання звітності та сплати податку слід зазначити, що органи ДПС надають платникам податку – фізичним особам податкове повідомлення-рішення, де вказується сума податку до сплати. Дане повідомлення повинно бути надіслане до 1 липня звітного року, а вказана в ньому сума повинна бути сплачена протягом 60 днів з дати його вручення. Для юридичних осіб процедура зовсім інша – розрахована сума податку станом на 1 січня звітного року зазначається в декларації, яка протягом місяця (тобто до 1 лютого) подається до органу ДПС за місцезнаходженням об’єкта. Сплата проводиться авансовими платежами щокварталу до 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Також звертаємо увагу, що звітним періодом для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є календарний рік. 

Відділ взаємодії із ЗМІ та громадськістю ДПС у Вінницькій області

http://www.vinsta.gov.ua/