Про практику застосування судами окремих норм матеріального права щодо кваліфікації ухилення від сплати податку, вчиненого шляхом службового підроблення

 Відповідно до ст. 34 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”, ст. 400-25 Кримінально-процесуального кодексу України  (1960 року), ст. 458  Кримінального процесуального кодексу України Верховним Судом України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах прийнято постанову та сформульовано обов'язкову для всіх судів України правову позицію.

 Верховний Суд України у своєму рішенні (постанова від 19 грудня 2011 року N 5-18кс11) визначив, що у випадку, коли службова особа суб'єкта підприємницької діяльності з метою ухилення від сплати податків умисно включила до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю, достовірно знаючи, що це товариство не є платником податку на додану вартість і це призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах, а також при складанні декларацій з податку на додану вартість, які є офіційними документами, внесла до них завідомо неправдиві відомості, внаслідок чого суб'єктом підприємницької діяльності не було сплачено податок на додану вартість, такі дії не можна кваліфікувати за ч. 3 ст. 212 і ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (КК України) як ухилення від сплати податку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах та службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

 Обґрунтовуючи свій висновок, Верховний Суд України зазначив наступне.

 У ч. 2 ст. 366 КК України сформульовано матеріальний склад злочину, при вчиненні якого службове підроблення заподіює тяжкі наслідки. Для інкримінування особі спричинення (заподіяння) її діями певних наслідків необхідно наявність прямого, безпосереднього, а не опосередкованого, причинного зв'язку між її діями і певними наслідками.

 Отже, для ставлення у вину особі, що вчинила службове підроблення, спричинення її діями тяжких наслідків, визначення яких дається у п. 4 примітки до ст. 364 КК України, необхідно, щоб такі наслідки знаходились у прямому причинному зв'язку саме з діями, зазначеними у диспозиції ч. 1 ст. 366 КК України.

 Ці положення закону касаційний суд при розгляді справи щодо засудженого не врахував, унаслідок чого ухвалив помилкове рішення, визнавши, що тяжкі наслідки, які проявились у несплаті податків у особливо великих розмірах, безпосередньо було спричинено в результаті підроблення засудженим офіційних документів.

 На підставі зазначеного Верховний Суд України констатував, що рішення суду касаційної інстанції щодо залишення без змін вироку апеляційного суду, в якому дії засудженого кваліфіковано за ч. 3 ст. 212 і ч. 2 ст. 366 КК України, підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.

 Із повним текстом постанови Верховного Суду України від 15 листопада 2012 року N 5-15кс12 можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень, на офіційному веб-сайті Верховного Суду України чи на офіційному веб-сайті Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у розділі "Судова практика".

 Висновок (правова позиція) Верховного Суду України щодо зазначеного питання є таким.

 Якщо особа з метою ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вчиняє службове підроблення, яке є одним із способів такого ухилення, то наслідки, що призвели до фактичного ненадходження до бюджету чи державних цільових фондів коштів у відповідних розмірах, охоплюються диспозицією конкретної частини ст. 212 КК України і не можуть одночасно (подвійно) розцінюватись як тяжкі наслідки в розумінні ч. 2 ст. 366 КК України.

 Наведений висновок (правову позицію) Верховного Суду України опубліковано у Віснику Верховного Суду України N 4 (140), 2012. - С. 16.

 Відповідно до ст. 400-25 КПК України  (1960 року), ст. 458 КПК України рішення (висновки) Верховного Суду України, прийняте (викладені в його ухвалах) за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів (підстав) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності зазначену норму закону, та для всіх судів України.

 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2013 р. № 223-286/0/4-13 „Про практику застосування судами окремих норм матеріального права щодо кваліфікації ухилення від сплати податку, вчиненого шляхом службового підроблення”.

За матеріалами суб-сайту  ДПС в Автономній Республіці Крим

http://crimea.sts.gov.ua/media-ark/news-ark/87649.html