Лист ДПА України від 11.05.11 N 4773/К/17-0314
Державна податкова адміністрація
України розглянула звернення щодо плати за землю з фізичних осіб і повідомляє.
Земельні відносини в Україні
регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. N 2768-II (далі -
Земельний кодекс), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України
від 02.12.2010 р. N 2755-VI (далі - Податковий кодекс).
Згідно із статтею 269 Податкового
кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток
(паїв) та землекористувачі.
У статті 270 Податкового кодексу
зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у
власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у
власності.
Згідно статті 377 Цивільного
кодексу України від 16.01.2003 року N 435-IV до особи, яка набула право
власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду,
переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій
вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах,
встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до статті 120
Земельного кодексу визначено, що у разі набуття права власності на жилий
будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої
особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на
якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий
будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у
власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її
частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Також,
якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває
у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача
переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на
тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Також згідно із пунктом 286.6
статті 286 Податкового кодексу за земельну ділянку, на якій розташована
будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб,
податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться
в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
У статті 286 Податкового кодексу
зазначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного
земельного кадастру.
Відповідно до пункту 287.8 статті
287 Податкового кодексу власник нежилого приміщення (його частини) у
багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими
приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової
території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Громадяни України набувають права
власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором
купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами,
приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування (ст. 81
Земельного кодексу).
Відповідно до статті 131
Земельного кодексу громадяни та юридичні особи України, а також територіальні
громади та держава, мають право набувати у власність земельні ділянки на
підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з
урахуванням вимог цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене, якщо
суб'єкт господарювання або фізична особа придбала житловий будинок, будівлю або
споруду на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування, успадкування та
на інших умовах цивільно-правових угод, то до неї переходить право користування
на цю земельну ділянку, а земельний податок сплачується на підставі даних
державного земельного кадастру.
Заступник голови комісії з
проведення реорганізації ДПА України,
в. о. першого заступника Голови ДПА України С. І. Лекарь
|
