Лист ГУ ДФС у Вінницькій області від 01.06.2016р.  №964/10/02-32-12-03

Головне управлiння ДФС у Вiнницькiй областi розглянуло звернення [...] щодо справляння плати за землю, i в межах компетенцiї повiдомляє наступне.

Питання оподаткування регулюються Податковим кодексом України вiд 02.12.2010 року № 2755-VI iз змiнами та доповненнями (далi — ПКУ).

Статтею 10 ПКУ визначено, що до мiсцевих податкiв вiднесено податок на майно, до складу якого входить плата за землю.

Сiльськi, селищнi, мiськi ради в межах своїх повноважень приймають рiшення про встановлення мiсцевих податкiв та зборiв, що визначено пункт 12.3 статтi 12 ПКУ, при цьому, як визначено пунктом 10.2 статтi 10 ПКУ, — обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частинi транспортного податку та плати за землю).

Офiцiйно оприлюднене рiшення про встановлення мiсцевих податкiв та зборiв є нормативно-правовим актом з питань оподаткування мiсцевими податками та зборами, який набирає чинностi з урахуванням строкiв, передбачених ПКУ (пункт 12.5 статтi 12 ПКУ).

Згiдно iз статтею 269 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних дiлянок, земельних часток (паїв) та землекористувачi.

Статтею 270 ПКУ визначено, що об’єктами оподаткування є земельнi дiлянки, якi перебувають у власностi або користуваннi, та земельнi частки (паї), якi перебувають у власностi.

Пiдставою для нарахування земельного податку є данi державного земельного кадастру (пункт 286.1 статтi 286 ПКУ).

Особливостi справляння земельного податку суб’єктами господарювання, якi застосовують спрощену систему оподаткування, облiку та звiтностi, встановлюються главою 1 роздiлу XIV цього Кодексу (пункт 269.2 статтi 269 ПКУ).

Так, вiдповiдно до пункту 297.1 статтi 297 ПКУ — платники єдиного податку звiльняються вiд обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звiтностi з податку на майно (в частинi земельного податку), крiм земельного податку за земельнi дiлянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої — третьої груп для провадження господарської дiяльностi та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сiльськогосподарського товаровиробництва.

Як зазначено в листi [...] видом дiяльностi пiдприємства є надання в оренду та експлуатацiю власного чи орендованого нерухомого майна.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомiсть) належать земельнi дiлянки, а також об’єкти, розташованi на земельнiй дiлянцi, перемiщення яких є неможливим без їх знецiнення та змiни їх призначення, що визначено статтею 181 Цивiльного кодексу України вiд 16.01.2003 року № 435-IV iз змiнами та доповненнями.

Згiдно iз статтею 3 Господарського кодексу України господарська дiяльнiсть — це дiяльнiсть суб’єктiв господарювання у сферi суспiльного виробництва, спрямована на виготовлення та реалiзацiю продукцiї, виконання робiт чи надання послуг вартiсного характеру, що мають цiнову визначенiсть.

Враховуючи викладене, юридична особа — платник єдиного податку не є платником земельного податку за земельну дiлянку пiд нежилим примiщенням (його частиною) за умови, що така земельна дiлянка цим платником використовується виключно для здiйснення господарської дiяльностi.

Перший заступник начальника 
ГУ ДФС у Вiнницькiй областi 
 

О. Ф. Мартинюк