Чи є об’єктом оподаткування військовим збором сума щомісячних виплат, що здійснюються роботодавцем згідно з колективним договором на користь працівників, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною?
Чи є об’єктом оподаткування військовим збором допомога на поховання, що виплачується за рахунок коштів роботодавця та/або соціальних фондів?
Чи є об’єктом оподаткування військовим збором матеріальна допомога разового характеру, яка надається роботодавцем працівнику у зв’язку з сімейними обставинами?
Яким чином податкові агенти звітують про нарахування, утримання та сплату військового збору?
Відповідно до п.п. 1.6 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) платники військового збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 ПКУ.
Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (далі – податковий розрахунок) до контролюючого органу за місцем свого розташування (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ).
На сьогодні Державною фіскальною службою України розроблено проект форми податкового розрахунку, який передбачає відображення податковим агентом за звітний квартал загальної суми доходу, з якого утримано військовий збір, загальної суми утриманого збору, без відображення персоніфікованих даних фізичних осіб – платників військового збору.
Чи підлягають оподаткуванню військовим збором сума середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період?
Відповідно до п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема, доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР „Про оплату праці” визначено структуру заробітної плати: основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні і компенсаційні виплати. Зокрема, додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків передбачено ст. 119 КЗпП, згідно з якою на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Також відповідно до частини другої ст. 39 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ „Про військовий обов’язок і військову службу” за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності.
Тобто, збереження та нарахування середнього заробітку працівників на час виконання державних або громадських обов’язків є гарантійною виплатою, яка входить до складу додаткової заробітної плати, а отже сума середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період є об’єктом оподаткування військовим збором на загальних підставах.
Джерело: Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс ДФС України
